нема ні стін, а ні опори,
ні спогадів, ні вороття.
навіщо сукні та підбори,
прикраси, брязкальця - сміття?
є щось таке, самотньо - сизе,
у тім, як вечір догоря.
чи знову, все зібгав в валізи,
податися десь навмання?
та в кожнім дереві і гіллі
шукати рідне завиття,
від чаю ліпше знане зілля,
свідомість краща забуття.
світ-за-очі, це так корисно,
від себе і кількох себе.
зберу розсипане намисто,
бо хтось затопче, пошкребе.
щоранку пхатися в тролейбус
і безлічі таких рутин,
як пазл покласти в інший ребус,
шукати наслідки причин.
і без ідей і чітких планів,
зваривши на ніч чебрецю,
вернути в норму мислі, стани,
шукати кутику кінцю.
сама до себе
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2015
Свидетельство о публикации №115121511104
Свидетельство о публикации №115121511104
Рецензии