Краплини часу

Спокійна, тиха ріка часу.
По ній човнів: силенна сила.
Вона очам у юні мила,
В дитинстві - схожа на прикрасу.

Курсують яхти на вітрилах
У різні боки: вліво, вправо…
Всіх нас запрошено  ласкаво,
На бал. Де голих та безкрилих…

                Навчать літати.

Бува, здається, - в вир, без тями.
Човен танцює в колі дико,
В повітрі чуть паленим криком…
На білих штанцях – темні плями.

Ріка, на диво, все ж спокійна
Вирує страх у мізках сірих…
Страх – це мірило в людях віри,
У ньому сила чудодійна…
 
                Не дасть поспати.

Питання сиво встане руба:
Ми - в Океан? Чи, просто, спершу, - в Море?
Ти плисти вмієш – ось де горе…
Бажання жити - вічно! Ось де згуба…

Мовчить ріка. Базікати - не час!
Щось мусить бути горизонтом…
Про вічне й не сказать експромтом…
Там дивосвіт чекає нас…

                І нам зали’шилось чекати.   

 

Поет ХХ сторіччя 14 грудня 2015 року с. Тограновичі