Скозь годы возвратился...

Що був на фронті, воював
Про це ми знали
Що без вісти пропав,
Про це  у сорок третьому нам написали.

Та вірили, що десь  живий,
Скалічений, але живий. І все чекали…
Одужає, згадає все, вернеться,
Постука у вікно,
пригорне до грудей, озветься,
Повернеться, ми кожен день його чекали.

Надія в нас жила і він про неї знав,
Бо у сімдесят шостому додому завітав…
З  листом про себе вісточку прислав,
Що в Малоюр’ївці  в сирій землі так довго спав,
Шо любить, пам’ятає розказав.

Що знайдений солдат - наш, ріний,
Патрончик із адресою
Червоним слідопитам підказав,
Що поруч з тілом солдата
У зітлілій гімнастерці у окопчику лежав.

Були тут сльози радості і втрати:
Знайшли, зустріли!
Й знову втратили свого солдата...


Рецензии
Эти строки читали со слезами на глазах, все очень глубоко прочувствовано.

Ваня Иванишин   28.12.2015 19:58     Заявить о нарушении