Сопiлка Всесвiту
* * *
Скільки їх буде –
Нових Всесвітів
У нескінченності часу…
* * *
Споглядаю ніч.
У вічності розчиняюсь.
Слухаю сопілку Всесвіту...
* * *
Сумні листи
Мені пише осінь –
Мій друг єдиний…
* * *
Запах полину.
Сухий жовтий степ.
Слухаю цикад…
* * *
Дрімучий праліс.
Лишитися б тут назавжди!
Світанок. Тиша.
* * *
Слухаю птахів крик.
І дзвін зруйнованого храму.
У небі розчиняюсь…
* * *
Хмари вітер жене
Птаха – поклик таємний.
А мене – смуток…
(Світлина автора віршів)
Свидетельство о публикации №115121307662