Дамян Дамянов. Никола Вапцаров

Дам’ян Дам’янов
НИКОЛА ВАПЦАРОВ


Усе обличчя болгарського фашизму було вкрите плямами ганьби! Тисячі, мільйони їх було, і хоч це прищаве та звіряче обличчя пішло назавжди, плями від нього лишилися. Обернулися на рани в душі мого народу! Чи не найглибша рана, чи не найганебніша пляма — вбивство Поета.

Вони не знали, кого вбивають! Ні, дуже добре знали і тому вбивали! Про них, а не про саме життя Поет писав:

               Тебе вже покидають сили,
                слабієш ти...
                Усе, облиш!
               В предсмертній тузі, зрозуміло, 
               чимдуж вкусити
               норовиш...

І якщо стосовно жорстокості взагалі можна казати про заслуги, то в цьому сенсі  заслуга одна: вона, жорстокість, зробила жертву безсмертною!
 
Чи є рація говорити про те, який неосяжний космос у цій людині, наскільки вона велична, яку холодну кров мала заховувати в собі, щоб за кілька годин до смерті писати вірші? Зайве!

Повторю лишень один факт, мабуть, достатньо відомий, проте такий значущий, що він ніколи не втратить своєї символічності. Розказала мені про це мати поета, Олена Вапцарова.

— Мамо, — сказав їй син під час передсмертного побачення, — завтра, коли мене вб’ють, не носи жито на кладовище! Принеси моїм друзям до острогу хліба. А жито посій в землю, влітку заколоситься!..

23 липня 1964 року. В цей день, в цей саме час, коли двадцять один рік тому Його вбили, я... одружувався! Так, навмисне я обрав цей день і час для свого весілля! Була якась трагічно-велична символіка в цьому! Може, жорстока, може, радісна, але в усякому разі — саме в той день, коли  двадцять один рік тому умирали наші найвеличніші поети, ми, за кого вони вмирали, одружувались!... Якщо тепер, пишучи це, я усміхаюсь, то тільки тому, щоб ви не бачили моїх сліз, щоб не розплакатись! Шалено, божевільно,  несамовито.

— Де ти? Іди до мене на весілля, стань мені за кривавого кума! Радій, пий і співай разом із весільчанами і їж цей хліб на столі — він є твоя плоть! Нині літо! Жито, що посіяла твоя мати, зійшло! Заколосилося!

(переклад з болгарської — Любов Цай)
http://www.slovo.bg/old/damyanov/eseta2.htm#vap