Сині...
Вони пішли у сині гори.
Вони не марили снігами.
Вони снігами не вмивались.
З скрині
злетіла райдуга прозора
до ще не втраченої мами,
що зверху доньці усміхалась.
Квіти...
Стежки у квітах вересневих.
Стежки до мрії про тривогу.
Стежки з розкиданим камінням.
Діти
мовчать на запитання: "Де ви?",
і дріботять до тата-Бога
за вже розкиданим насінням.
Лине...
Ця пісня лине над тобою.
Ця пісня гріє світ і душу.
Ця пісня - серце, що не б'ється.
Сину,
кохання ділять тільки двоє,
яких підштовхувати мушу
до страху ночі, що сміється.
Трiйця
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115121311451
Свидетельство о публикации №115121311451
Рецензии
