Якби холодно нам, одиноким в юрбі, не було…
А в Пассажі кафе в дощ осінній, чи стужу зимову,
з філіжанкою кави знаходимо дружню розмову
набагато частіше ніж з терпким рожевим мерло...
Тож гуляючи містом наскрізним відвертим вітром,
десь на Липках* , фронтоном з химерами,- щось фантазуючи,
я і місто моє: надвечір’я, світанки й дні про…
Маєм щастя буття, небо й сонце вплітати, римуючи...
І в сплетінні подій, виринаючи човником знов,
ти торкнешся вустами, що спрагли, неначе цілуючи,
мого міста повітря, що збуджує (над усе) кров,
як ота філіжанка із кавою,- вічно мандруюча…
Липки - стара назва району Києва(вулиця Городецького та ін.)
Вiчно мандруюча
© Copyright: Лариса Лорнет, 2015
Свидетельство о публикации №115121208859
Свидетельство о публикации №115121208859
Рецензии
