Тече, бринить,
із серця виринає...
А що воно? Не знаю.
Ще не знаю.
Непевності в словах...
Та думка-птиця
тріпочеться в сіткАх,
їй воля сниться!
На волю випускаю я її!
Лети, моя голубко, в вишині!
Побачиш звідти біль людський та горе,
Та крила хай не чОрніють твої!
Бо твій політ для щастя, для любові,
Надією наповнить наші дні.
І буде мир. І буде в тому мирі
і мать з дитям... І квіти на могилі...
Тече, бринить...
© Copyright: Татьяна Сантурова, 2015
Свидетельство о публикации №115121208148
Свидетельство о публикации №115121208148
Рецензии