Заходить сонце. Тишина.
Ясравий день уже мина,
Цвіркун співає у траві,
А в мене гул лиш в голові.
У серці маю лише сум,
Душа ж плекає сотні дум.
Вірша я знову написав,
Неначе хтось це диктував,
Мені так легко, легко стало,
Немов би сонце все забрало,
Забрало гул та думи всі,
Проте мій сум явивсь у сні.
Він став стіною наді мною,
І я б*ю, стіну цю, рукою,
Я хочу все це зруйнувати,
А із уламків будувати,
Я наше щастя вознесу,
Всю душу в це, повір, внесу.
Проте абзац, як не крути,
Адже стіна моя це - ти.
Заходить сонце
© Copyright: Стуга, 2015
Свидетельство о публикации №115121207073
Свидетельство о публикации №115121207073
Рецензии