Молю тебе – хоч трішечки помовч,
коли існуєш вже одна, від‘ємно.
Бо очі й вуха ріже власноручна жовч
і не вернути час…, потрачений даремно.
12.12.2015
* Ця епіграма написана мною після ознайомлення з твором Інни Ярової без назви, де є такі слова:
„Навіщо друже марити удвох,
Відштовхую, щоб існувать від‘ємно…“
та:
„Молила я: хоч трішечки помовч!
Даремно, що ж… пітьма закрила світло.
Тебе труїла власноручна жовч…“
Iннi Яровiй
© Copyright: Олександр Мачула, 2015
Свидетельство о публикации №115121210837
Свидетельство о публикации №115121210837
Рецензии