Така далека від ідеалу
І не та зовсім, яку шукаєш,
І доля ця не твого причалу,
Не стане тої, яку чекаєш
Така відверта, в душі романтик,
Хоча нахабна чомусь буває.
Тобі дарує від серця клаптик
Однак, здається, і не тримає
Вона не стримана, а ще скажена ,
І часом в голові у неї клине .
На праці бігає, мов навіжена ,
А в голові одна лиш - медицина!!!
І, знаєш, в неї - душа поета,
А ті кохають - уже навіки.
Тобі напише свого сонета,
І слів струмки перейдуть у ріки.
Шукає щастя своє постійно.
І кожен вірш - для душі відрада.
Вона десь рветься весь час стихійно,
І страх один лиш - це серця зрада.
Одна лиш мрія - щоб покохали.
Вночі чекає палких обіймів,
А їй щоразу усі брехали.
Та це життя, а не сцени фільмів.
Думки вирують, а час тікає.
Вона напише рядки чергові.
Вам двом - не доля. Вона це знає.
Там, де є гордість, - нема любові
10,02,15
***
© Copyright: Зиненко Алина, 2015
Свидетельство о публикации №115121210339
Свидетельство о публикации №115121210339
Рецензии