Не любить бы тебя и ладно

                Вольный перевод


Не любить бы тебя – и ладно,
Не болеть никогда тобой…
Из ладоней твоих прохладных
Пью хмельную тоску да боль.
В поцелуе твоём не выжить,
Перепутать сердца и сны…
Но чем берег блаженный ближе,
Тем погибельней плеск волны.
Проклинаю твои желанья.
Так грешна и покорна так…
И смыкает крыла над нами
Этот морок – вечерний мрак.
Я любил… Но любовь бесследно
Растворяет себя в ночах.
И цветок вырастает бледный,
И названье ему – печаль.
Затихаешь в немом укоре...
Помоги же ты мне забыть
Плен чудовищных трансмагорий,
Раскачай берега судьбы!
Отыщи на границе чувства,
Где желанья всего темней,
Тихий угол без горькой грусти
И тоски уходящих дней,
Где не будет такого ада,
Не истреплется пульса нить…
Не любить бы тебя – и ладно.
Как же больно тебя любить…


__________________________



Василий Стус (1938 — 1985)
 
«Не любити тебе - не можна...»

Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою - жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов;ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе - не можна,
то й любитись з тобою - жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.