Змарнувала свою долю

Змарнувала свою долю,
           Гонорова ж бо була!
Шанувала свою волю,
           Мальва довго так цвіла!

Милувались нею люди,
           Вроду брала з джерела.
І ніхто не міг збагнути,
           Чом завжди була одна?!

А вона – вона кохала,
           Однолюбка з полотна!
Над землею все ступала,
           Вічність, вірність берегла.

Змарнувала свою долю,
           Гонорова ж бо була!


Рецензии
Очень трогательно и грустно... Но всё в жизни не поздно исправить...
Желаю счастья и настоящей любви!Хоч и гонорова!

Анна Рубиновская   11.12.2015 23:46     Заявить о нарушении