Стань моiм раeм

Твій голос розсипався вмить, як намисто
І зник, як в тумані пливуть кораблі,
А в грудях щось благало так урочисто:
"Не покидай, залишся в моєму житті."
Потримай ще трохи мою гарячу руку,
Проганяючи геть застиглі хвилини,
Не говори нічого, не видавай а ні звуку,
Дослухайся до пульсу закоханої людини.
І там, де сонце сідає в твоїх долонях,
Я тихо розтану, мов солодкий льодяник,
Назавжди залишусь в твоєму полоні,
Мріючи, щоб час зупинився і зник.
Запам'ятаю присмак твоїх п'яних губ,
Поцілую палко та задихнусь від насолоди,
Посміхнусь, відчувши тепло твоїх рук,
Я навчилась кохати, без чиєїсь на це згоди.
І знову буду благати, щоб ти помовчав,
Вирвав назовні всі заховані ноти,
Щоб сторінку за сторінкою мене вивчав,
Виказував ніжними обіймами море турботи.
Щоб політав зі мною моїм мрійним небом,
Ставши назавжди захованим раєм,
Від життя мені більше нічого не треба,
Лиш ключ від твого любовного водограю.