Розбудiть мене...

Сиплять снігом з дощем посивілі бавовняні хмари,
Грудень мокне від сліз...під ногами болото, сльота,
Оповиті тугою дерева стоять, як примари,
А в зимовії сни заповзає, мов тать, самота...

Розбудіть мене швидше...я в снах цих, неначе у комі,
Розбудіть від страхіття - мій мозок пробила картіч,
Його скручує в джгут...почуття ці страшні, незнайомі,
Десь лечу у безодню...свідомість сповзає у ніч...

Я неначе поділена навпіл - на дві половини,
Марить світлом одна...тільки інша - несеться в пітьму...
Я нестерпно болю, бо так вірила свято людині,
Тій, яку ненавиджу...а може... щей досі люблю?

Я не можу вдихнути повітря на повнії груди,
Плаче янгол небесний, маленьке курносе дитя:
Б"ється краплями суму у сон мій холодна застуда,
Лиш тонесенька нитка тримає іще за життя...

Вихід болю чекаю в полоні страшного кошмару,
Я живу в цьому сні, мов в обіймах холодних тенет...
Грудень мокне від сліз...посивіли бавовняні хмари...
Розбудіть мене швидше й прервіть диких страхів бешкет...