Льву Либолеву

                Налий мені на чверть, а більш не треба,
                не здужаю, бо кепсько на душі.
                Хитаюсь, друже мій, як сивий ребе -
                молюся...
                Лев Ліболєв (без назви)

...налив би я тобі, мій любий друже.
У мене є.
У злидаря з копійкою — не дуже,
тож п'ю своє.
Воно старе, червоне, наче кривця
і не п'янить,
а гріє дух. Таке вино годиться
в негожу мить...
Таке — зігріє й душу приголубить,
коли навкруг
і без вина уже дуріють люди,
мій любий друг,
коли наш цар забув, що — від Адама,
і що воно
колись так само вилізло із мами,
як ми... давно
воно — і вищий суд, і щире слово,
і божий ген,
тож за царями — правда стоголова,
за нами — щем...
Щемить у серці... Наша правда — глухо,
але щемить...
Гадаю, що, мій друже, правда — шлюха,
бо з кожним — спить...
А я б волав почути ту, що з неба...
Та тільки де
жбурне її на нас Нагорний Ребе,
і де впаде
ота єдина, та, котра — од Бога,
одна — для всіх?
Одна — усім на голови й під ноги,
як дощ чи сніг,
щоб люд на совість та на глузд одужав
хоча б на мить —
за той сніжок чи дощик, ребе-друже,
не гріх налить...
А правда — що? дала комусь засранка
і спить-дріма,
тому над головою — тьма до ранку,
і в серці — тьма.
Ото ж наллю... за вірші... за скрижалі...
і — будь здоров! —
вино — не воду — ніби із граалю —
Христову Кров!..
Не спи, мій друже, — питимем з тобою!
Хай сплять вони.
А тим, хто п'є — наранок не до бою,
не до війни,
не до ганьби, бо серце — розігріло,
бо заодно
у нас з тобою Божі кров і тіло —
хліб і вино!!!

                26 ноября 2015 г.
                22:09(Мск)