На Катерини не мудрила ,
Давнього друга запросила;
Випили билого вина -
І легко так , прийшла вона ,
Вогонь в серцях палав - жага,
До його тіла доторкнутись ...
Як тільки я могла , творила ,
Цей затишок , свічка горіла,
А я спокусливо, кусала губи,
Я так хотіла його забути...
В твоїх обіймах , вдалечінь ,
З тобою вперше полетіти,
На зло йому, на зло усім -
Зробити те, чого хотіла ,
А це піймати птаха щастя ...
І зрозуміти що я варта ,
Найбільшого у цім житі.
На завість тим, які пішли...
На завiсть тим, як пiшли
© Copyright: Инна Беленськая, 2015
Свидетельство о публикации №115120708149
Свидетельство о публикации №115120708149
Рецензии