***

Чи віриш ти, що розум твій
Прекрасний, чистий, золотий,
Як склянка буде від отрути,
Що ти вливаєш в свої груди?
Чи віриш ти, що син твій буде
Пишатись батьком й не забуде,
Як з п’яну той поров його,
За просто так, за ні за що?
Чи віриш, що донька твоя
Захоче батька – пияка?
Чи віриш, що твоя дружина
Захоче народити сина,
Від чоловіка, що пиячить
І день, і ніч де-де маячить?
Невже ж то думаєш, що матір
Захоче визнати, що намір,
Твій з друзями хильнуть вогню?
Не буде горда за свиню!
Любити бідна може й буде,
Вона ж то матір, їй не забути,
Як ти от бігав-бігав всюди,
Із хлопцями, малим як був ти…
І виріс…от такий ти виріс…
Життя із себе цілком виніс,
Як перший раз ти скуштував,
Отой смертельної отрути,
Щоб у компанії крутішим бути!
Може то й став… дурнішим став!
Безглуздя в душу ти наклав!
Ти про сім’ю подумай трішки,
Як люблять тата малі "мишки".
Ти збережи любов дружини,
Вона кохає: ти єдиний
З сотні, може то з мільйона,
Хто присягнув на руку й серце перед Богом.
Пиятство діло хибне, друже,
По-перш подумай, хто не байдужий,
Життю твоєму, і кому ти присягнув
На вірність, мужність й посягнув
Вершин у долі і житті.
Кому ти скажеш: «Ви мої!
Без вас ніхто я, чесне слово!»
Люблю я вас як рідну мову,
Барвисту, щедру, солов’їну,
Як рідну матір Україну!»
По-друге, знай, що змій їдкий –
Підступний, злий, як страх, бридкий,
На кроці кожному чекає всюди,
Слабіють перед ним же люди.
Ти, друже, сильним будь,
Сім’я у тебе, не забудь!
Не піддавайся на спокуси,
Бо болячі Тварюки вкуси!
Лишень піддашся: все пропало,
Буде й не злізеш від «по-малу».
І в третє, хочу довести
Свою я повість до мети.
П’яниця у сім’ї – негоже,
Людина тільки злізти зможе
Із корабля змії п’янкої,
Тварини, навіть із тонкої,
Не злізуть дикі, нема в них волі,
Слабкі вони і дуже кволі,
Щоб ярма скинуть алкоголю.
Повзуть собі слабкі і голі,
В багнюці борсаються, в морі
Із сліз всі тонуть, бо не люди,
Якщо слабкі заграть етюди
Перед отрутою страшною,
І «НІ!» затвердить замашною
Стійкістю і словом честі
Не спокушатись лиш на Змія жесті.
Тож, друже, обирай:
Людина ти, чи звір-шахрай.
Яким ти будеш у житті
Тут обираєш саме ти!
І думай, друже, дуже добре,
Бо знищить се все просто буде,
А знову все побудувати –
У мільйон раз важче ніж псувати...