Я люблю
Коли ти смієшся мені в обличчя,
Забуваючи геть про всі протиріччя
Між моїми словами, думками,
Та моїми ділами.
Хто тобі скаже, що сталося з нами?
Ти стала жертвою
Мого жахливого досліду,
Я маю надію, що вистачить досвіду
Забути про тебе,
Коли ти покинеш мою душу принижену.
Ні, коли я тебе сам звідти вижену.
Коли буду кричати скажено,
Буду кликати зорі на поміч.
Коли буду стояти як навіжений,
І стогнатиму звіром, що впустив свою здобич.
Коли роздягнусь під дощем просто неба,
Та вигукувать буду ім'я.
Не твоє.
Я знаю,
Так треба.
Так мусить бути, так буде.
Тебе мені треба...
Треба забути.
***
© Copyright: Материальный Человек, 2015
Свидетельство о публикации №115120600535
Свидетельство о публикации №115120600535
Рецензии