«А дні летять, як вітер; рвуть стерно
І топлять нас…»
(Микола Зеров)
Тісно душі у квадратних Евкліда клітинках
Креслити безмір калюжами втомлених книг.
Бородатий філософе! Ліній і чисел обжинки -
Малюєш параболи щастя й трикутники лих.
Моїх невгамовних рапсодій античності сивої слід
Чайкою білою морем відбіленим хворою Кліо
Чи Каліопою – міряти строфами й римами міт.
Черствою шкуринкою хліба легенда про Іо…
Словами апорій Зенона будую місток
У сьогодення… Сандалі ховаю в пісок.
Тікати немає куди – тай навіщо? Тепер
Печінку тобі вигризає латинський орел.
Пісню співай про Сізіфа і про Елладу помрій.
Думку стирає з папірусу й пам’яті час-лиходій.
Фiлософ у Мармурових горах
© Copyright: Шон Маклех Патрик, 2015
Свидетельство о публикации №115120603527
Свидетельство о публикации №115120603527
Рецензии
На это произведение написано 8 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.