…твій суд – крик навіженого неба.
чи ж я сам загубився в юрбі думок?
отже осуд мого зізнання
всього на всього –
німий і порожній холод вчора,
аж ніяк не торкнеться душі…
стане битися інакше серце,
коли обійдуть нас хмари уяв
усі ті, що мучили болем,
дошкуляли підозрами розради,
і змагалися за нашу любов.
вони змінюють настрій днів…
то знову осінь дихає нами
і повертає на кволий шлях
безсонна ніч запитань…
грае нами...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115120601948
Свидетельство о публикации №115120601948
Рецензии
Дуже цікавий вірш! Психологічно. Метафізично. Ілюстрація також дуже дотепна. Сподобалось!
Шон Маклех Патрик 06.12.2015 11:51 • Заявить о нарушении
Шон Маклех Патрик 06.12.2015 11:51 • Заявить о нарушении
Вдячний Вам Майстре Шон! За кожне слово, за кожен Ваш твір... З повагою Віктор.
Виктор Сурженко 21.12.2015 21:34 Заявить о нарушении
Виктор Сурженко 21.12.2015 21:34 Заявить о нарушении