Поки ти читаєш комусь свої вірші.
Я сплю собі сама
під небом одним з тобою
але в іншому місті
в іншій країні.
Поки дивляться на тебе очі
нажаль не мої.
Я борюся з нитками
якими пов'язані ми
у різній годині.
Поки очі твої всміхаються іншій
на іншій мові.
Я читаю те,
що присвячував ти
мені.
І як дивно,що будучи так далеко
ти вмієш мене усміхати і примушуєш червоніти.
І залишаєшся жити десь там
в глибинах моєї душі,зі своєю посмішкою,
яка змушує серце тремтіти.
нитками
© Copyright: Анави Чемерова, 2015
Свидетельство о публикации №115120612363
Свидетельство о публикации №115120612363
Рецензии
