Пам`ятай осе небо, квітуче та синє.
Пам`ятай, як птахи вели в ньому танок.
Пам`ятай, хвиля пінна до берега лине.
Пам`ятай сю любов і до неї наш крокю
Не давай мені клятви, - нічого не треба.
Пам`ятай лише ночі палкі й чарівні.
Прощавай! Отже, того хотілося небу...
Залишай моє серце в полоні журби.
Очі хай твої чорні мі нОчами сняться,
І вуста цілувать мі тепер уві сні,-
Відпущу, наче вітер,тебе, моє щастя...
Ти лети й не вертайся з чудових країв.
Вся любов, котру літо на горе принесло,
І навік у серцях, наче рана тепер,
Пам`ятай її ніжну і пристрасну, легку
І важку, наче хрест, що на плЕчах несем.
Пам ятай
© Copyright: Феликс Ларионов, 2015
Свидетельство о публикации №115120601021
Свидетельство о публикации №115120601021
Рецензии