Крізь зорянисто-мерехтливий саван ночі
У теплій аурі від велетенських ліхтарів,
Твої зеленувато-сірі, рідні очі
Сумні, як вечір, що годину тому віджеврів.
Ми йдем удвох, повільно, сходами з бруківки,
А місто навкруги як кобло сірих слизьких змій -
Сичить машинами і тягне чорні гілки
До хмар густих, що линуть швидко, як бджолиний рій
І вітер дише смолянистим смаком диму
Від спаленої вогкої осінньої листви.
Цей вечір ятрить кожну рану незцілиму
Моєї знівеченої сучасністю душі
***
© Copyright: Анна Щербак, 2015
Свидетельство о публикации №115120410221
Свидетельство о публикации №115120410221
Рецензии