Твій пронизливий погляд
не помітив відразу.
Вечір п‘ятниці,
сніг за спітнілим вікном.
А водило маршрутки…,
це ж потрібно, зараза,
мчиться так,
як в останнє…,
летить напролом!
Вийшов, думаю – ні,
показалось напевно.
Неможливо,
минуло вже тисячу літ.
Раптом чую твоє,
посміхнувшись непевно,
звичне вже:
Як ся маєш? Привіт!
Вечір п‘ятниці,
сніг замітає стежини.
Як тоді все…,
але як було це давно!
І слова про любов,
що ми дві половини.
Але чому ж тоді
нам тепер все одно?!
02.12.2015
* За мотивами твору Ольги Черепанової „Как тогда всё…“: http://www.stihi.ru/2015/11/29/9869
Все в минулому
© Copyright: Олександр Мачула, 2015
Свидетельство о публикации №115120305074
Свидетельство о публикации №115120305074
Рецензии