Щє не вмєрла Україна...
Але вимирає...
Хороне мати свого сина,
Сльози проливає.
Притуляє бідолагу,
Холодного до себе.
Плюнула на медаль"За відвагу"
-Мені це не треба.
Ти навіщо мій синочку,
Пішов воювати?
Бросив жінку,малу дочку,
Став братів вбивати.
Прости Боже гріхи наші!
Та мою дитину.
Я осталася без Саші!
Єдиного сина.
Будьте прокляті ви гади!
Що війну створили.
Щоб ви всі в Верховній раді,
Як в аду горіли!
Сіла мати у могили...
Очі витирає.
Покинули її сили,
Та і сина вже не має...
Щ не вм рла Укра на...
© Copyright: Серега Сергеев 2, 2015
Свидетельство о публикации №115120209909
Свидетельство о публикации №115120209909
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.