Притча о добром самарянине

Притча про милосердного самарянина
         (Євангелія від св. Луки 10:25-37)

Коли Ісус по землі ходив,
являв багато чудес і див,
тому, де був Він – завжди і всюди –
за Ним юрбою ходили люди,
щоб щось спитати, чогось навчитись,
Його торкнутись, аби зцілитись –
ходили сотні і тисячі,
ще й вартували – вдень і вночі.
Але ж, не всі так Його любили,
були і ті, котрі потім вбили,
а поки що намагались вловити
на букві Закону, щоб якось зганьбити.
Ті люди зналися на Писанні
 і хитрі ставили запитання –
на площі, вулиці, чи в оселі –
законники, книжники та фарисеї.

Тож, як Ісус поміж люди став,
один законник Його спитав:
"Учителю, як мені бути,
щоб вічне життя осягнути?"
На що Ісус йому відказав:
"А що в Законі? Як ти читав?"
Законник мовив: "Я відповім:
любити Бога всім серцем своїм,
любити Його всією душею,
всім своїм розумом, силой всією,
а, також – любити ближнього свОго
так само, як любиш себе самОго."
Ісус сказав: "Хіба мало слів?
Все – так, ти правильно відповів:
любити Бога й добром служити.
Отож, роби це – і будеш жити."

А той себе вИправдати бажав
та й до Ісуса знову сказав:
"Так, добрий Закон поклав нам Всевишній,
та, як пізнати – хто ж то, мій ближній?"
Ісус відповів: "Колись, в давній вік,
ішов по дорозі один чоловік
з Єрусалиму до Єрихону –
мав гроші, їжу й теплу попону.
Та, на безлюднім скелястім розі,
попав розбійникам на дорозі,
які обдерли, побили йОго,
поранили й кинули, ледь живого.
Проходив випадком тією дорогою
священик один. Побачив йОго –
і проминув. Так само – й Левіт,
що знав Закони і Заповіт,
мав славить Бога, в храмі співати –
залишив бідного помирати.

Проходив же там якийсь самарянин
(поганського роду, звичайний мирянин)
та й, також, зненацька натрапив на тОго
побитого, зраненого, ледь живого.
І змилосердився з йОго стану,
і підійшов, обв’язав йому рани,
поливши на них оливи й вина,
а потім (для деяких це – дивина)
підняв, посадив на худобину власну,
й приставив його до гостиниці вчасно,
і далі про нього всю ніч клопотався,
допоки аж день новий розпочався.
Тож, другого дня, від’їжджаючи далі,
дістав з гаманця іще два динарії
і, давши господарю, так сказав: "Друже,
опікуйся ним, доки той не одужа,
бо – немічний він, безпорадний, слабкий ще –
не виживе сам. А, як витратиш більше,
про гроші, добродію, ти не турбуйся –
я все заплачу тобі, як повернуся."

То, котрий з цих трьох, що пройшли по дорозі,
був ближній нещасному тому небозі?"
Законник сказав: "Той, хто милість вчинив –
підняв незнайомця і рани омив,
і не відцурався його наготи."
Ісус же сказав: "Тож – роби так і ти!"