Осенний вальс

          
Свободный перевод с украинского языка,
      близкий к тексту стихотворения
            Ольги ГЛАПШУН
           «ОСІННІЙ ВАЛЬС”
http://stihi.ru/2011/01/31/7163

Ветер-красавец собрал всех на бал,
Осень в убранствах вошла  золотых.
Как величава и пышна краса! –
Неутомимый красавец затих.
Среди весёлых танцующих пар
Ветер задумчивым, нежным вдруг стал,
Осень-красавицу за руку взял
И Королевою бала назвал.

         В мечтах Королева пушинкой плывёт –
         Теперь для неё не окончится бал.
         Мир золотой – для неё, для неё
         И переполненный музыкой зал!

         В вихре вальса ветер нежно         
         Листья  золотые рвал,
         В мыслях Зиму – Белоснежку
         Обнимал и танцевал,
         Танцевал, танцевал, танцевал.

Взор ослепил листопад золотой,
Щедро рассыпавши золото страз.
Думать ли Осени только о том? –
Ведь не о золоте грусть её глаз.
Вновь затрепещет последний листок,
Словно как сердце в тоске по весне,
А по нему – слёз осенних поток.
Осени – всё равно, Осень – во сне.

         В мечтах Королева пушинкой плывёт –
         Теперь для неё не окончится бал.
         Мир золотой – для неё, для неё
         И переполненный музыкой зал!

         В вихре вальса ветер нежно         
         Листья  золотые рвал,
         В мыслях Зиму – Белоснежку
         Обнимал и танцевал,
         Танцевал, танцевал, танцевал.

Привожу оригинал стихотворения:

           Осiннiй вальс
           Ольга Глапшун

Вітер-красень зібрав всіх на бал,
Осінь в шатах ввійшла золотих.
– Яка пишна й велична краса, –
І шалений наш красень затих.
Між веселих танцюючих пар
Він ніжним й замріяним став,
Підлетів до красуні, легенько торкнув,
Королевою балу назвав.

     Мріє королева,
     Що не скінчиться цей бал,
     Тепер весь світ для неї –
     Сповнений музики зал.
     А вітер в вихорі вальсу
     Золоте листя зривав,
     В думках обнімав білосніжну вже зиму
     І все танцював, танцював, танцював...

Засліпив золотий листопад.
Хто ж багатством кидається так?
Та чи oсені думать про це, –
Не за золотом сум у очах.
Ще тріпоче єдиний листок,
Як знесилене серце в журбі,
І стікає по ньому краплинами дощ,
І для oсені все вже вві сні.

     Мріє королева,
     Що не скінчиться цей бал,
     Тепер весь світ для неї –
     Сповнений музики зал.
     А вітер в вихорі вальсу
     Золоте листя зривав,
     В думках обнімав білосніжну вже зиму
     І все танцював, танцював, танцював...