Бiле i чорне

                «Про те, як тиша всіх століть безсмертних щастю вчить…»
                (Вільям Батлер Єйтс)         

 У чорноті небес блукає білий кіт –
 Такий самотній серед порожнечі
 Муркоче коло Всесвіту воріт,
 Самотність пророкує і,  до речі,
 Читає позабутий манускрипт
 Написаний на камені дольмена.
 Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
 Монахи написали  про бої й знамена
 Народів зниклих і літописи важкі
 Де кожна літера важка і черлена –
 Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
 Все зникло… І нащадок збайдужілий
 На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
 І нарікає, що життя марудне,
 Марнує дні свої і в сірі будні
 Відтінок буруватий додає вина.


Рецензии
Шон, здравствуйте!
Что-то Вы давно не были на моей страничке?
Как Ваше драгоценное здоровье?
Стих прочитала...понравился...
Как всегда лирично и философично...
Ответьте, пожалуйста, когда пройдёт скука жизни и хандра...
Я тоже хандрю...зима...зима...скука кромешная...
С уважением Ваша Алла...

Алла Григорьевна Кузнецова   17.12.2022 14:59     Заявить о нарушении
Очень хочется ответа...🙏❄

Жанна Арк Вощинчук Скугорь   27.12.2022 14:02   Заявить о нарушении
На это произведение написано 27 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.