Ірина Косенкова
http://www.stihi.ru/2015/04/12/6531
Срібним павутинням коси заплітаєш,
даруєш на пам’ять ниточки дощу,
у юнацтво стежку листям засипаєш,
і не чуєш, навіть, що тобі кричу,
що душа не хоче стрітися з тобою,
бо Весна забрала серце назавжди.
Хай летять у вирій сльози із журбою,
пропаде за лісом хоровод біди.
Плачеш за спиною, слід у слід ступаєш,
думаєш скорюся? двері відчиню?
Стежечки, як зморшки, всюди розстеляеш…
Не старайся, Осінь, я не відступлю!
Весняною хусткою голову накрию,
підморгну люстерку, смуток віджену…
Для кохання серденько широко відкрию,
і гукну-покличу молодість свою…
Листопад, 2015р
(Фоторабота автора)
I. Косенкова. Осiнь... з бiлорус
© Copyright: Лариса Геращенко, 2015
Свидетельство о публикации №115112904937
Свидетельство о публикации №115112904937
Рецензии
Пані Ларісо, дуже вдячний за гарний вірш.Любові та миру, счастливого майбуття М.Б.
Николай Бортник 17.12.2015 13:52 • Заявить о нарушении
Николай Бортник 17.12.2015 13:52 • Заявить о нарушении
Благодарю, Николай, за визит и добрые пожелания. Вам- взаимно. Приходите.-Л.Г.
Лариса Геращенко 17.12.2015 14:21 Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 17.12.2015 14:21 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.