Линуть мрії, в*ються мрії
У прозорі небеса,
У безглуздої надії
Знов розплетена коса.
Очі сяють, як лампади,
У волоссі – попіл душ –
Прагне долю обскакати
На коні січневих стуж.
Вітер плаче, вітер виє,
Замітають шлях сніги,
А безглуздая надія
Взяла місяць за роги.
1995 р.
Безглузда надiя
© Copyright: Елена Киянка, 2015
Свидетельство о публикации №115112809369
Свидетельство о публикации №115112809369
Рецензии