Люблю дорогу — вічний зміст життя.
І рух по ній — стрімкий і невгамовний.
Зимовий ліс, в снігу ялин віття,
Сніжинок блиск, як камінців коштовних.
Люблю синичок дружній пересвист,
З остатнім льодом — березневий ранок,
І вересневий тихий падолист,
І соковитий росяний світанок.
Люблю увесь цей незбагненний світ:
Моря і гори, небо, сонце, квіти...
А ще — всіх тих, кого на схилі літ
Уже не можу просто не любити.
Люблю дорогу - нашей жизни суть...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115112703608
Свидетельство о публикации №115112703608
Рецензии
