Твої вуста колихали мої сльози,
Мені боляче, з моїх рук витикаються мімози,
Неначе колючі собачі сльози,
А я все бачу тільки вже нічого не хочу...
Вже не вірю тобі,
Вже не мій від тоді,
Як замовк на тій зворушливій ноті...
Перламутровий перстень від мами ховаю,
Пробач любий, але я від тебе тікаю,
Протікаю як річка, по твоїх устах,
Я не та, я не одна зі ста…
Я залишу тоб себе назавжди. 2014
© Copyright: Ефросиния Острашанская, 2015
Свидетельство о публикации №115112308047
Свидетельство о публикации №115112308047
Рецензии