Чи зможу?

Вітром шаленним кудись відносить
Всі почуття, сподівання, надії...
Знаєш,я вже ні про що не попрошу,
Чуєш, я вже ні про що не мрію.

Сивий туман застилає очі,
Білим саваном сповитеє тіло,
Просто я більше нічого не хочу,
Бо під наркозом усе, що боліло.

Знаєш, я більше тебе не побачу.
Знаєш, я більше тебе не почую...
Просто це вітер в обличчя... не плачу,
Не нарікаю на долю лихую.

Може колись і зустрінемось,любий
В натовпі наче чужі перехожі,
Просто кохання не щастя, а згуба,
Тільки я жити без тебе чи зможу?


Рецензии
Алла,я в захваті від ВАШИХ віршів,вони зачаровують своєю мелодією почуттів і своєю печалью.Ви однаково красиво пишите як рос.так і моєю рідною Українською Мовою.Щиро дякую за насолоду читання.ЩастИ Вам і натхнення.М.Т.Харків.

Михаил Томашевский   28.11.2015 11:06     Заявить о нарушении
Дякую, Вам Михайло за теплий відгук. Щастя Вам і удачі.

Алла Струк   29.11.2015 19:08   Заявить о нарушении