Не питайте чом серце у сльози пірнуло,
і мене не картайте, все піде в минуле.
Я могла би збрехати, сказати, що добре,
я могла б прикидатись, сміятись – хоробра!
Скільки часу спливло і не зрушить думками –
Вибухаю було та давлюся словами,
ну а потім від болі так тихо – ні сплеску,
та у мене є воля - відрада у текстах..
день би вимкнути – жити у сонному світі,
відчувати-не знати, а просто летіти,
Та мовчу, ані слова не треба – це мотлох,
почуття - це полова бо немає нас двох.
Так пекуче-безжалісно душу холодить,
Щось скрепуче по серцю ногами проходить…
Серце у сльози пiрнуло
© Copyright: Виталина Кузьмыч, 2015
Свидетельство о публикации №115112204087
Свидетельство о публикации №115112204087
Рецензии
