Ми станем забуті і рано, чи пізно
Зiтруться із пам'яті дотики рук.
Навіки затихне такий неритмічний
Розбитого серця прискорений стук.
Розвієм над прірвою кожну хвилину
і кожну секунду, що разом були.
Ми станем забуті. Ми станем байдужі.
Усе до фіналу власноруч звели.
Ми станемо подихом теплого вітру,
який зігріватиме всіх, окрім нас.
Ми станем забуті. Ми станемо вільні.
Або ж одинокі... Покаже лиш час.
Ми станемо вiльнi
© Copyright: Кузьменко Екатерина, 2015
Свидетельство о публикации №115112211443
Свидетельство о публикации №115112211443
Рецензии