Память

У нічній німоті недарма
ходить спогад повільной ходою.
Ніч минуле дарує сама,
зачарована казкой старою.
Бережи спокій понад усе.
Жовті плями при березі чистім -
то байдуже вода понесе
повз чекання кленовеє листя.
Крок зроби, не тужи в самоті,
обійми - і пітьма нас сховає.
Водночас поприходять і ті,
кого з нами давно вже немає.
Та невже збереглось у мені
півкраплини ольвійської крові,
бо колишніх еллінських синів
пізнаю у єдиному слові.
Біля вічної панни Ріки
таємниці минулого ваблять -
хто прийшов крізь туманні віки
воскресити загублену пам"ять?


Рецензии
Эмма, прекрасное стихотворение!
Особенно последние строки (если я правильно понял и перевёл):

Рядом вечности дама Река
по темнице минувшего шарят
кто пришёл сквозь туманны века
воскресить загублённую память.

С уважением,

Сергей Григорьевич Марушко   14.12.2019 21:21     Заявить о нарушении
Сергей, спасибо, что читаете и оцениваете мои труды.
А перевод почти правильный. Подскажу немного: таємниця - это "тайна", ваблять - это "привлекают", загублену - это "утерянную".
С благодарностью,

Эмма Пантелеева   14.12.2019 21:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.