А в серце осінь уже стука.
І холод тіло пробирає.
Тепер я знаю, є розлука,
Що навіть душу відбирає.
Я знаю, як на справжню вірність
Плюють солодкою брехнею.
Ніхто не любить непокірність.
А я знедавна стала нею.
І хтось говорить: «Ти змінилась».
Хтось без розмов усяких поруч.
Раніше відданість цінилась.
Сьогодні – б`ють її власноруч.
Та в серце знову осінь стука.
Увісімнадцяте. Іскристо.
І стиха десь луна розлука…
Розлука із моїм дитинством.
А в серце...
© Copyright: Алина Йовса, 2015
Свидетельство о публикации №115112010508
Свидетельство о публикации №115112010508
Рецензии