Потягнуло на любов,
Хоч далеко до весни.
А рядки торочать знов:
"Ой же,скільки тій зими!"
За віконцем ходить осінь,
Вишивають чорні хмари.
Чи шукають неба просінь
Ці небеснії отари?
Та й роки уже не ті
Щоби мрії про любов
Основні були в житті,
Кров бентежили нам знов.
Час врожаю, час покою,
Ще і ніжність,і надія,
І єднає нас з тобою
Ця чарІвнв осінь мила.
Потягнуло на любов...
© Copyright: Валентина Пащенко 2, 2015
Свидетельство о публикации №115111909940
Свидетельство о публикации №115111909940
Рецензии