На глибокому дн св тового океану

На глибокому дні світового океану жили: дельфіни, кити, білухи, косатки, риби, мушлі, а в них молюски, морські коники, восьминоги і інші плаваючі істоти. Одного разу на сцені світового океану, під яскравим світлом сонячних променів один хоробрий дельфін, який не помічав ані акули, які із зацікавленості спостерігали за ним, знайшовши у водоростях мушлі скафарок, складав їх одна на одну, впорядковував від найбільшої до найменшої, викладав з них слова, рахував їх. Він не помітив й величезного кита, який підплив до нього, але помітив, як той відібрав у нього мушлю. Він дуже здивувався і з відчаю попросив віддати. Але той не захотів. І тоді хоробрий серцем дельфін замислився: «Те, що може розвивати мене, може розвивати і інших!» І він сказав: «Я дозволяю тобі! Чи можу я спостерігати за тим, що ти будеш робити з мушлями?» Киту стало ніяково від своїх вчинків і він, недовго маніпулюючи мушлями, віддав їх дельфіну. Якою великою б не була істота і наскільки незрозумілими були б її вчинки, їй необхідна турбота і ніжність. Це їй може дати її середовище. А той, хто хоробрий серцем ніколи не жаліє для інших своєї ніжності. Тому всі гарно до неї ставляться і ніхто не зможе її образити і відняти те, що їй справді належить.