Конфлiкт поколiнь чи вади виховання?

                Проти лома нема прийому…
                окрім іншого лома або сила силу ломить
                (з народної мудрості)

Два хлопці сильні й молоді по вулицям скитались,
цідили пиво, далебі, й пригод собі шукали.
Біля будинку одного враз гойдалку узріли
їх у дитинство потягло – ну гойдатись щосили. 

На зойки їх і скрипів звук дідусь із дому вийшов
та попрохав молодиків ту гойдалку залишить.
Руками хворими колись зробив її для сина,
щоб міг побавитись малий або друга дитина.

Один сказав – ти не хвилюйся, нічого їй не стане,
ми покатаємось тихенько, а потім собі встанем.
При цьому говорив одне, ну а робив же інше,
„Вже зупиняюсь“ – промовляв й розгойдувався більше.

Другий, сьорбнувши знов пивка, цинічно так промовив –
на ній не писано чия і хто її зготовив.
До того ж з другом відпочить зібралися ми гарно,
іди старий і голови ти не мороч нам марно.

А дідо, дивлячись на них, зітхнув і тихо мовив,
де ж доказів я вам візьму, що сам її зготовив.
Електрозварку показать чи залишки металу,
а може руки, вашу ж мать, що держака тримали?!

Безсило руки опустив й поплентався до хати,
і тут згадав, що в тих руках він міг щось ще тримати!
В кутку двохстволку відшукав, стопарь горілки випив
і в кожний ствол по п‘ятдесят... грам солі він засипав.
 
І знову вийшов за поріг та мовив до загалу –
даю вам сім секунд синки, щоб вас уже шукали!
У іншім випадку, нажаль, у нас ще не Європа,
по жмені консерванту враз отрима кожна попа!

В переконання ж слів своїх він звів курки статечно
і право власності його було беззаперечним. 
Минуло п‘ять секунд всього і щоб там не казали,
корова ж босяків обох, як язиком злизала!

У байки є й мораль своя – лайна такого дофея!
А ще хай молода босота, хамлом хизуючись своїм,
запам‘ятає – незворотно
час пройде й стане він старим.

17.11.2015, Миколаїв