це просто - дорослість, до чого, до кого?
осінням усе ще не-оповило...
Туманів заранніх в запізнену ясність
розпуки-печалі прозріння зайшло.
Зайшло-залетіло пронизане люттю,
до себе, до нього, до суті речей,
і тяжно і лагідно і кругловидо,
а ще десь: з-заобрійно, в хмари сповито,
уже підоймається відсвіт очей.
Блакитно в росі, і рожево у пульсі,
відважно в надії, голОдно в стезі.
Іди моя мріє, зови мене мріє, тягни мене мріє
Маріє-Маріє,
дитино, Маріє.
Дитину, Маріє,
дитинно, Маріє,
до перса, Маріє -
його притули...
М. А
© Copyright: Иван Славко, 2015
Свидетельство о публикации №115111500486
Свидетельство о публикации №115111500486
Рецензии
