Вона любить дивитися на вогонь,
Від якого усе перетворюється в попіл.
Він нагадує їй дотик коханих долонь,
І рози,що лежали біля її ніг.
В одну лиш коротку мить,
Усе розвіялося,як по полі дим.
В одну лише коротку мить,
І ти уже не з коханим.
В парку він гуляє не з тобою.
Блакиттю неба милується з іншою.
Він покинув тебе заради нових відчуттів,
Заради свого нового кохання.
Він зустріне тебе,
Захоче повернути тебе.
У твій душі оселилась пустота,
І ти вже будеш зовсім не та.
***
© Copyright: Мира Лис, 2015
Свидетельство о публикации №115111411057
Свидетельство о публикации №115111411057
Рецензии
