Засмоктує циклічність …
Життя гливке и кожна драма, немов засмоктує у прірву,
Де кругообіг урагану нас в цинтрофузі оберта,
Як ніч в душі, та й все навколишнє, блукає у потьомках,
І світло у пітьмі душі, затягує нас на дно в тузі.
Як душу охопили перепони,
І віра у зневірі погрязла,
То й світ, що Вас оточує, мов забобона,
Немає виходу, бо світла вже нема.
Життя гливке і кожна драма, нас засмокчує у прірву,
Де світ в самообмані забуття,
Не варто гніватись на долю, тут все марно,
Це все свідомості, психологічна гра.
Затягивает цикличность... укр
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115111306028
Свидетельство о публикации №115111306028
Рецензии