Давай дивитися в небо.
Ти бачиш як зорі сіяють?
Чи скаже мені хто-небудь,
Чому нас життя кидає?
Чому нам буває важко
Прожити одну хвилину?
Благає співоча пташка
Побудь з нами хоч днину.
В миті такі розумієш,
Що гіршого не оминути.
Потроху в душі вже тлієш,
Нажаль, життя не вернути.
Щоранку, щодня, щоночі
Голос ві сні твій чути.
І не зімкнути очі,
Не жити вже, але бути.
Не бачити вже, та дивитись
І зорі оті рахувати.
Не вірити, та молитись.
І рідного поховати.
________________________
Эта осень меня печалит.
Она заставляет думать.
Дедулин кораблик отчалил,
Бабуле не дам я рухнуть.
Последнему дыханию прадеда
© Copyright: Фома Миронович, 2015
Свидетельство о публикации №115111209242
Свидетельство о публикации №115111209242
Рецензии