Пабло Неруда. Люблю, коли ти мовчазна

Люблю, коли ти мовчазна, так ніби тебе немає,
і слухаєш мене здалеку, мій голос тебе не торкає.
Здається, що відлетіла очами деінде.
Здається, що поцілунок тобі затуляє рота.

Як все, що існує на світі, заповнюєш мою душу,
з’являєшся понад речами, благаю заповни душу.
Метеликом  сновидіння душа тебе уявляє,
для мене ти, начебто слово меланхолІя.

Люблю, коли ти мовчазна, здаєшся така далека.
Ти ніби то ледве скиглиш, метелику у дзижчанні.
І слухаєш мене здалеку, мій голос тебе не сягає:
дозволь мені теж бути тихим разом з твоїм мовчанням.

Дозволь мені також гуторити разом з твоєю тихістю,
ясністю каганчика, простістю перстенця.
Ти ніби нічка ясна, зоряна і мовчазна.
Твоя мовчазність з манесенького, найдальшого мигунця.

Люблю, коли ти мовчазна, так ніби тебе немає.
Далека і журлива, неначе покійниця.
Тоді єдине слово, єдина твоя усмішка –
і я п’янію  веселий, пустуючи, наче дитя.

Оригінал  читає автор 

20 poemas de amor y una cancion desesperada



Me gustas cuando callas porque estas como ausente,
y me oyes desde lejos, y mi voz no te toca.
Parece que los ojos se te hubieran volado
y parece que un beso te cerrara la boca.

Como todas las cosas estan llenas de mi alma
emerges de las cosas, llena del alma mia.
Mariposa de sue;o, te pareces a mi alma,
y te pareces a la palabra melancolia.

Me gustas cuando callas y estas como distante.
Y estas como quejandote, mariposa en arrullo.
Y me oyes desde lejos, y mi voz no te alcanza:
dejame que me calle con el silencio tuyo.

Dejame que te hable tambien con tu silencio
claro como una lampara, simple como un anillo.
Eres como la noche, callada y constelada.
Tu silencio es de estrella, tan lejano y sencillo.

Me gustas cuando callas porque estas como ausente.
Distante y dolorosa como si hubieras muerto.
Una palabra entonces, una sonrisa bastan.
Y estoy alegre, alegre de que no sea cierto.