Нам матері дали любов,
Дали нам все що має користь...
Останнє віддали. Жертовність
Таку нам не зустріти знов...
Мов пелікан рожевий - кров...
Для пташенят неоперенних
З розірваних нахрест грудей...
Життя віддали для дітей,
Дітей яким це незбагненним
Здається безліч днів й ночей...
Й не зрозуміти їм роками...
Бо схожі всі на різних птиць,
На соколів, сорок, синиць...
Та стануть і вони батьками
Й рожевим пеліканом ниць
Впадуть, збагнув усе нарешті,
Згадають життєдайну мить...
Їм раптом в грудях заболить...
І вже своїм пташкам без решти
Усе що є... І будуть жить...
І все повернеться на коло,
Такий речей незмінний стан.
Кров щедро проливати з ран
Не буде жоден птах ніколи...
Лише рожевий пелікан...
Рожевий пел кан
© Copyright: Артём Карнаух, 2015
Свидетельство о публикации №115111108162
Свидетельство о публикации №115111108162
Рецензии