Як зникну, ти будеш шукати?

А як я зникну, ти будеш шукати?
Пам'ятаєш, ти "бро" мене називав?
Пам'ятаєш, не боявся зі мною мовчати?

З якими думками мене покидав?

Як зникну безслідно, будеш шукати?
Яка я наївна, ти вже свою знайшов.
Я краще буду таблетки глотати,
Я краще змирюся з тим, що пішов,

Я краще буду у болі тонути,
Ніж буду благати чогсь у ганьбі.
Якщо ти вже зміг все що було забути,
То я не зламаюсь в ганебній журбі.

Я буду іти, до кінця, перемоги.
Змиритись змогла, але здатися - ні.
Буду боротися до самої знемоги,
Бо всі перемоги збобула в вогні.

Не будеш шукати... Так я і не зникну,
Поки вірю, надіюсь (?), люблю(???)
Я постраждаю трохи і звикну,
Я надію сліпу в своїм серці уб'ю.

/через 2 місяці, 14 днів і ; 4 години/

Ну ось, ти казала, що ти не забудеш...
Дивись, ти щаслива, і льється твій сміх.
Ти перемоги, як завше, здобудеш,
РАзом із казкою випаде сніг.

З дитинства хотіла жити у казці,
Ти вчила на пам'ять щасливі цитати.
А принц... Нащо тобі? Ти щаслива...

... а як зникнеш, ніхто не буде шукати...