* * *
Оксані
І все колись спливає, та невже ж
підстава є для крапки в тім романі,
де доля не роздмухує пожеж
на полотні суворо-невблаганнім?
Не навмання ж писали ми листи…
Невже оце я Вам пишу востаннє?
…За нами осінь спалює мости,
іржуть вітри, неначе коні в стайні,
бо в них вже є передчуття зими,
а в нас – ще слів таємні кучугури,
які, напевно, визріють за мить.
І хоч не стануть поміж нами мури,
та все ж ізнов чекатимемо свят,
де пензель фарби змушує олійні
змішатись в монолог, що плів вар’ят, –
слова:
добраніч і мої обійми.
10.11.15
все колись сплива...
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2015
Свидетельство о публикации №115111100728
Свидетельство о публикации №115111100728
Рецензии
Оце так вихлюпнув, друже! Гадаю, що Оксана, ці вірші сприйме з розумінням, принаймні, мені б дуже хотілося цього... А вірш цей, на мою думку, інтимний, не для широкого кола, бо не всі зрозуміють про що в ньому йдеться. А в ньому немало підводного каміння...
Вячеслав Романовський 21.12.2015 15:45 • Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 21.12.2015 15:45 • Заявить о нарушении
Маю теплий відгук і запевнення, що усе продовжуватиметься...
Алексей Бинкевич 23.12.2015 02:19 Заявить о нарушении
Алексей Бинкевич 23.12.2015 02:19 Заявить о нарушении
Братику, цю сторінку тримаю, як записничок, який я не в змозі загубити. Кому треба - той зрозуміє. Ти ж зрозумsв. Як там у святому письмі: "Много званых, да мало избранных". Ти - з покликаних.
Алексей Бинкевич 23.12.2015 02:28 Заявить о нарушении
Алексей Бинкевич 23.12.2015 02:28 Заявить о нарушении