Покарали її, знедолену…
Поламали де тільки можна.
Щастя ходить по іншу сторону,
Розсипаючи пил безодні.
Тільки вітер навколо свище,
Колихаючи літню спеку…
Серце б’ється повільно… тихше…
І очікує небезпеку.
Покарали її, невільницю…
Все спалили! Лишився попіл.
Образа мовчки шукає спільницю,
Заганяючи в душу спокій…
Розсипаючи крила темряви,
Вона тоне в обіймах болю…
Люди ходять навколо, хрестяться,
Проклинають безпечну долю.
Покарали її, розгублену…
Покотилась сльоза непрошена.
Ось таке в нас життя… Засуджують!
І самі ж проклинають Господа.
А кохання – то біль розпачливий,
І розбите навколо небо.
Покарали її, вже страчену –
Довіряти розумно треба.
15.08.2015
Покарали
© Copyright: Инна Омут, 2015
Свидетельство о публикации №115111008786
Свидетельство о публикации №115111008786
Рецензии